не пишу, не благаю, не плачу,
не молюся, не вірю, - живу
кривду й правду перу мовби вдачу
в павутиння впускаю вдову
ліхтарі освітили крилатих
буревії затихли в саду
хвилі беріг хвилюють а втрати
по обніжках до бога в бреду
край дороги, чия то хустина?
ненька вийшла стрічати весну?
літо в хаті зросла капустина
не второпаю холод зі сну?
лихо й годі а другом назвати,
допоможе?! та клич хоч помри
вовк не голод не вчує пихатий
вівця в кудрях ,ой,мамо,плесну
пальці в милі, дозріла калина
колихає на грудях рядки
тісно в тілі, це плаття-ряднина
гулі-гулі, мої голубки
птахи миру кохання надії
линьте в небо й назад поверніть
звістку добру теплішу за мрії
в кожний дім принесіть -не тягніть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2015
автор: Ольга Ратинська