Відродилась! Відродилась церква!
Піднялась, як ангел над селом.
На душі святково так і терпко,
І стікають слізоньки струмком.
Скільки літ душили і терзали,
Заганяли паству у пітьму.
Дух Христа невтомно катували.
Прославляли Люцифера Сатану.
У страшні диявольські тенета
Втрапило безвинних стільки душ!
Чорний сон калічив пів-планети,
Ніби Сатана той всюдисущ.
І здавалось здолано Ісуса,
Зламано і паству і церкви.
Лиш руїни хмелем обів'ються,
І стм'яніють душі на віки.
Над святою церквою тривожних
Сімдесят промчало років-гроз.
Та в серцях не вмерло Слово Боже,
Не скорився Сатані Христос.
І сьогодні на святого Спаса
Загуділи дзвони-віщуни.
Церква піднялась – села окраса.
І спасенні будем во-віки.
Поєднались в цю святу хвилину
Біль знущань, прозріння, спів небес.
Відродились церква й Україна
І народ з безпам'ятства воскрес.
1992
P.S. До відродження храму в селі Білобожниця на Тернопільщині за чотири дні до проголошення незалежності України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598975
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.08.2015
автор: Юрій Прозрівший