Лабіринт заплутаний і довгий,
Нагромадились клубки-спіралі,
Вже давно у ньому заблукали
Тільки вийти не бажає жоден.
Десь іти, куди лиш бачить око,
Хоч стіну зламай – навколо межі,
Всіх веде кудись одна мережа,
Світло ж там, де є поля широкі.
Все ж там є щось поза лабіринтом,
І блакить – не стеля непорушна,
Десь летять птахи мелодій звучних
Без законів нескінченних спринту.
Скільки вітражів розбили стіни,
Залізяччя – лиш скелет мертвотний,
Все зникає в світі не зворотно,
Вічний невблаганний знак до зміни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2015
автор: Траяна