Його очі – безмежний океан,
А губи солодкі мов мед.
Його обійми – то мій талісман,
Його руки зігрівають мов плед.
Він запав мені у душу,
Приходить щоночі у сні.
Я це визнати мушу,
Бо не люблю брехні.
Своїх почуттів я боюся,
Йому про них сказати – лячно.
Ще мить і я зірвуся….–
Скажу про них необачно.
Мабуть пожалкую…я знаю…
Він буде непохитно мовчати.
Від його холоднечі вмираю…
Краще взагалі не кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598288
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.08.2015
автор: *Марічка*