Україно, бездольная мати -
Та скільки ж ти будеш терпіть і страждати,
І доки ще жити в печалі й тривозі,
Терпіть ворогів на своєму порозі?
Завжди, наша рідна, багато вже літ
В звитязі і праці пізнавала ти світ.
Та слава Богу ще в тобі живе -
Найважливіше - серце золоте.
Була завжди ти трудолюбом,
Бо найцінніше в тобі - люди.
І недарма їх звали - гречкосії,
Твоя геніальність - в засіяній ниві.
Степи, поля і ранні роси,
Краса землі,..і гіркі сльози -
Все поєднала у собі й народі,
Ти не корилась ворогам у будь-якім поході.
Знесла і відчай, й лихоліття,
І віри не втрачала довгі століття,
Перенесла усі важкі хуртечі,
Все витримали твої натруджені плечі.
Талановиті і правдиві твої люди:
Діди,батьки, сини і доньки, і онуки-
Завжди були трудолюби.
Ти відкривала двері їм до мистецтва і науки.
І мова твоя надзвичайно багата,
Вела на подвиги і битви проти супостата,
І сьогодні у битві з ворогами -
Ти найрідніша ,люба наша мамо!
Ми всі тебе любимо і поважаємо,
За тебе на битву важку поспішаємо,
Не стерпим наруги, не допустим відчаю,
І пісню про тебе, й для тебе ми заспіваємо.
Живи ж, наша рідна, мільйони ще літ,
Хай буде величний твій зоряний світ -
У мирі, у праці, в натхненні й спокої
Ми будем щасливі, матусю, з тобою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598101
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 06.08.2015
автор: геометрія