Вийшла з хати погуляти,
І не знала куди йти.
Та стежинка і доріжка
Привели знов до верби.
За рікою голубою
Зохолонули сліди.
Де стрічались ми з тобою,
І щасливими були.
Тут стояли під вербою,
Там бродили до зорі.
Милувалися красою,
Закохані й молоді.
Наша річка невеличка,
Вода чиста, як сльоза.
Вірна подруга - вербичка,
А тебе, милий, нема.
Помовчу я під вербою,
Розуміє все вона.
Ми бували тут з тобою,
Тепер я стою одна.
Посумую над рікою,
До вербички пригорнусь.
Не зустрілись ми з тобою,
Я з вербою пожурюсь.
Знаю я, не допоможе,
Ані річка, ні верба.
Не повернеться ніколи
Золота наша пора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597526
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 03.08.2015
автор: геометрія