Ну ось і відлетів у минуле, як журавель у Ірій, наш творчий вечір з символічною та влучною, багатообіцяючою назвою "ПОЕТИЧНА ПАУЗА" (http://vk.com/poeticpause).
Завдяки наполегливим старанням АЛІСИ ПІТІК (http://vk.com/alisa_pitik) та моїй чуйній моральній підтримці він розпустився у всій красі, як вранішня водяна лілія, заливши своїм ароматом безкрайні простори навколо себе. Не залишивши байдужим нікого.
Ми з Алісою доволі нечітко уявляли, як піде творчий процес, якого вектору набуде вечір, спрямований сукупністю таких різних і несхожих поетичних світів.
Учасники були дуже вдало нами підібрані. Всі - різні і неповторні. Балансуючи на контрастах, "Поетична пауза", мов цирковий акробат пройшла по найвищому і найдовшому канату прекрасного, натягнутому між сірими химерними спорудами буденності.
Ще до початку вечора ми з Алісою познайомилися з усіма новими для нас поетами та поетесами.
Мою увагу одразу ж привернула щира і неприкрита посмішка ВОЛОДИМИРА ШЕВРОНА (http://vk.com/volodiymyr). Як то кажуть, "на всі 32". Пізніше, послухавши його вірші, пронизані глибокою синівською любов'ю до природи та тонким відчуттям пейзажів, я переконався, що його посмішка не випадково так засліплює все навкруги.
Честь відкривати вечір випала мені, ОЛЕКСАНДРОВІ ОБРІЮ (http://vk.com/1punks_not_dead1). Про себе багато балачок не розводитиму, так як кожен слухач зробив з приводу моїх віршів власні висновки. Але можу скромно відмітити за власними відчуттями, що зал я тримав і зал мене слухав. А значить, цього вечора мені таки вдалося впритул наблизитися до слухацьких сердець та полоскотати їх, а часом і пошкрябати своїми трішки колючими, філософськими, а часом веселими та "обезбашеними" віршиками. І це радує. На початку виступу я презентував свою збірку-первісток "Абетка юності". Мій виступ на музичній перерві, де я виконав власну "Україну мрій" та фолкову пісню Ляпісів "Зорачкі", теж порадував слухачів. Розрядив обстановку. Здалося, що слухачі повеселішали, стали беспосереднішими та відкритішими.
ЄША ГАЄВСЬКА (http://vk.com/eshagaievska). ще до початку вечора встигла продемонструвати мені свої "коники", добряче пощипавши мене за струни нервів. Так що відчував я себе поряд з нею струнно-щипковим інструментом).
Так, Єша звикла створювати образ такого неприступного їжачка у розмові зі співбесідниками. Але, незважаючи на це, у своіх віршах її душа вийшла назовні, як боса і розхристана дитина, аби подивитися на глядачів оцінюючим оком, із запитанням в очах: "Ну що ви на це скажете? Подивіться, яка гарна в мене душа!"
Без сумнівів, її твори вирізняються майстерністю та багатством художньоі мови і образності, емоційністю і відвертістю.
Щодо виступу ЗЛАТИ БІНЕВИЧ (http://vk.com/zlatabinevych), на жаль, нічого конкретного не можу сказати, бо проґавив його через певні обставини. Але раніше вже чув її вживу на з'їзді нашого молодого літклубу "ПОЕТКВАРТАЛ" (http://vk.com/poetkvartall) 6 червня у Франику. Можу відмітити, що у віршах Злати відчувається шикарний, дещо схожий на чоловічий, інтелект. А також тонка жіноча душа та стрімкий політ фантазіі. Таке, здавалося би, дивне і незвичне поєднання дає гарні плоди!
Музична перерва у виконанні ЯНИ БОРЩ (http://vk.com/tvoya_altavista), заграла солодкими для слухацьких вух фолковими піснями та проникливим голосом, що по-грєбєнщиковськи хвилював своїми злегка дрижачими нотками.
Вірші АЛЛИ МИКОЛАЄНКО (http://vk.com/alla_mykolaenko) привернули мою увагу з перших рядків. З перших слів вони пришпорили мою норовливу, перебірливу і примхливу душу, наче непокірного коня. Куди й зникла моя неуважність та незосередженість. Алла підкорила мене своєю впевненістю в голосі, майстерністю роботи зі словом, неповторною образністю та милозвучністю мови і, звісно ж, що найголовніше, - глибоченним і дуже актуальним змістом, глобальним мисленням, яке можна спроектувати на кожного окремо і на всіх одразу. Мені здалося, що кожен наступний вірш Алли, ніби читаючи мої думки та скануючи духовні пошуки себе у всесвіті, давав мені конкретні відповіді на всі питання та тестував на зрілість душі. Цим вона змусила мене прослухати її з самого початку і до кінця, не розслабляючи зір та слух.
Отут видно, що людина заслуговано носить почесне звання члена НСПУ і має хороший досвід роботи в сфері літератури та журналістики! Тому я не втримався від спокуси роздобути її збірочку, і провів обмін. Подарував їй свою "Абетку юності", а її "Корекцію зору" з гарним автографом вдячно прийняв у подарунок він авторки. Алло, ти молодець!
ОЛЬГА РЕМ (http://vk.com/eriken) з самого старту вистрілила в слухацьку аудиторію щедрою кулеметною чергою своєї потужної енергетики. І в слухачів не було іншого вибору, ніж добровільно здатися в полон до її віршів, насичених залихвацькою епатажністю, шаленою експресією та гостреньким сарказмом. Без сумніву, карі очі та чорні брови Ольги також зробили свою нехитру справу. Але все ж таки, основну роль зіграв її неповторний талант та індивідуальна самобутність в поезіі.
Окреме місце у своєму репортажі я хотів би відвести ЛЕОНІДУ КОРНІЄНКУ (http://vk.com/leorio). Попри відносно просту художню мову та засоби вираження у своїх віршах, Льоня безперечно полонив публіку своєю завидною харизмою, молодецькою хваткою, виключним артистизмом, тонким почуттям гумору та тяжінням до пушкінської манери писання, а також повчальними вставками в стилі усім відомих байок Глібова. Не дарма існує вислів: "Пісня - ніщо. Виконання - це все!" Молодець!
Завершував "Поетичну паузу" виступ В'ЯЧЕСЛАВА РАССИПАЄВА (http://vk.com/rassypaev). Що можна сказати про цю людину, обдаровану особливим поетичним хистом від Бога?
Слава підхватив аудиторію, розігріту Льонею Корнієнком, і поніс ще вище, в позахмарну вись, залишаючи в небі тривалий пухнастий шлейф, як від двигуна літака. Слухачі спочатку з деякою недовірою та обережністю прислухалися до нестандартної художньої мови поета та, здавалося, непоєднуваних слів і словосполучень, вирваних із різних сфер діяльності сучасного урбаністичного жителя планети Земля.
Але в тому і полягає талант митця - сплести із розрізнених клаптиків неповторне, гармонійне мовне мереживо, і аж ніяк не потворний колаж, зліплений абияк недбалими дитячими руками. В цьому і є увесь Слава. Він з легкістю пір'їни за хвилину переналаштував читача з глибокого подиву на нестримний гамірливий сміх та задоволені вигуки. Рассипаєв часто по-доброму жартував у віршах про стереотипні звички своєї мами, як узагальненого образу усіх мам, що виросли на цінностях радянськоі епохи. Були також і неодноразові іронічні нападки на колишнього друга Дімончика. А також і філософські роздуми на тему свого місця серед цього бентежного, карколомного, сумбурного людського життя. Слава відчуває себе в поезії, як риба у воді. І не біда, що окрім віршування, йому не дано інших помітних талантів. Він знайшов себе у поезії і ми віднайшли та впізнали його в ній! Чи варто сумніватися в тому, що після виступу В'ячеслава, до нього збіглися фанати з проханням сфотографуватися та бажанням потиснути руку майстру пера?
На інших виступаючих я не акцентував свою увагу у цьому звіті по причині того, що вони менш вразили мене своєю оригінальністю та індивідуальністю. Це не говорить про те, що вони не талановиті люди. Просто їм є ще над чим попрацювати, аби наступного разу прийти на наш творчий вечір і засяяти ще яскравіше на поетичному небосилі, замилувавши око спостережливого цінителя літератури і відкривши свій талант у всій своїй істинній його красі...
Загалом, "Поетична пауза" пройшла навіть краще, ніж я міг собі уявити в найяскравіших, найсвітліших своїх снах та мріях. Були, звісно, і не дуже приємні для мене моменти, як от впадання у негатив та песимізм (у піснях - про війну та кров, у віршах - про політику, невдалий досвід у коханні). Але від цього нікуди не втечеш. Тому всі учасники були люб'язно вислухані та оцінені нами.
Підсумком вечору стало голосування слухачів і самих учасників за найяскравішого та найталановитішого, на іхню думку, учасника.
Одностайним рішенням переможицею обрали чарівну співачку і світлу людину з сонячною усмішкою, ЯНУ БОРЩ (http://vk.com/tvoya_altavista), з чим її і вітаю ще раз! У подарунок Яна отримала купу цікавих книг сучасних українських поетів та прозаїків і впевнений, що залишилася задоволена таким цінним подарунком!
Всі учасники висловились за те, щоби збиратися у подібному складі частіше та нарощувати коло прибічників "Поетичної паузи". Практично всі були дуже задоволеними спільною роботою та залишили схвальні, натхненні відгуки у себе на сторінках Вк.
Дякую вам за співпрацю і до нових зустрічей, друзі!
© Саша Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2015
автор: Олександр Обрій