Осінь...
Так несподівано прийшла
І вже співає журно про кохання.
Та ні... зажди...бо я ще не жила...
Ще не цвіла, мов квітка рання.
Я хочу ще напитися роси
І як весною знову зацвісти.
Покличу вітерець...дмухни...
І павутиння сиве прожени.
Напій дощем, дай силоньки мені.
Кудись летиш...я почекаю вдалині.
Зима...
Так несподівано прийшла,
Все білим снігом замітає...
Малює квітами...з вікна
До мене в душу зазирає.
Зажди...зажди зима...
Бо я ще й не жила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2015
автор: Зоя Журавка