три хвилини, і сонце зійде
у глибинку, у твій прошарок
золоту вкладе намистинку
серед степу твого, серед хмарок
обіймаю, частую зіллям
мию ноги в траві зеленій
оживає навкруг навкілля
я в тобі, ти також,- у вселенній
три хвилини, а вічність?
здалося..
що кінець це? Та ну!
почалося...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2015
автор: Ольга Ратинська