Виросли онуки...Відцвітають квіти,
Зникли світлі мрії, прив'яла любов,
Живе лиш Надія - я не зайва в світі,
Б'ється моє серце і пульсує кров.
Все частіше в гості приходять печалі,
Очі застилає пекуча сльоза...
І тоді не знаю, як же жити далі ,
Душу огортає сум'яття і мла.
А доля сміється, іноді глузує,
На шляху підніжки часом підставля...
І тільки Надія, як голуб воркує,
Повертає мрії, думи оживля.
Нікуди спішити...І в жовтні, і в грудні,
Болячки турбують, снять тривожні сни...
І знову Надія і в свята, і в будні,
Прихід пророкує нової весни.
У житті бувають і радощі, й болі,
А літа спливають, як в річці вода,
І кажу я долі, що не здамсь ніколи,
Доки світяться зорі і сонце сія.
Милості від долі не буду чекати...
Почну нову справу, оживлю буття.
Повернуться мрії - молоді, крилаті,
І любов, і віра в світле майбуття.
Прикрощі, невдачі, печалі і болі...
Не спинить ніколи їм древа буття.
Довірюсь Надії,верну віру й спокій,
Найцінніше в світі любов до життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597193
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 01.08.2015
автор: геометрія