Сто раз штовхаючись в юрбі,
Йдемо немов би епілептики.
А ти аж світишся собі,
В рожевім светрику з синтетики.
Ми молоді були й безпутні,
І нам мабуть обом здалось.
Що починалося майбутнє,
Чи вже напевно почалось.
Ми розуміли все з пів слова,
І та надія що зросла.
Немов би хвиля вибухова,
Через юрбу обох несла.
Наш досвід був – одна теорія,
Все що змогли ми винесли звідтіль.
Можна б назвати бутафорія,
Життя ж є радісь, також мука й біль.
Життя текло , і було все побачено,
Все те що білий світ несе.
А потім вже було за все заплачено,
Було заплачено за все.
2002р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597165
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2015
автор: Василь Надвірнянський