Як вогонь, мій Мурчик рижий.
Щось від сонця він узяв, -
Промінь світла, як художник,
Його шерсть розмалював.
Підкрадається він м’яко,
Завмирає, як на старт,
То стрибає, як пантера,
То несеться, як гепард.
Потім вилізе на руки,
І муркоче в напівсні.
Тут він лагідний і тихий.
З ним так хо́роше мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2015
автор: Володимир Бабієнко