Немов би очі водянисті –
пронизують тебе до дна.
Тече, ховаючись у листі,
прозора річечка одна.
Як жиєш тут у ріднім лісі,
все споглядаючи на світ?
Там Місяць, в ніч шумують біси.
Тихенький схлип - то твій отвіт...
Моя добродійко маленька,
життя джерельце з під землі;
за щастя, п'є тебе лелека
й туристи - лісу королі...
30.07.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2015
автор: Променистий менестрель