Місячне безсоння у нічній тривозі.
Розсип зір – мов карти із віщунських рук.
В лабіринтах долі я на півдорозі –
Десь уже чатує болю чорний крук.
Розтерзає серце, вип’є мертві очі.
Оболонка тіла жалісно пуста.
Вірю і не вірю у слова пророчі, –
Що колись шептали зболені вуста.
Про любов довічну…
Про щасливу долю…
Місячну дорогу…
Зоряні мости…
Розлетілись мрії, як вітри по полю.
В бездоріжжі долі щастя не знайти.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2015
автор: Ірина Васильківська