Не в далеких краях,
Не за горами, долами,-
Ми зростали в степах
І ходили там босими.
Не в великих містах
Із бетону дорогами,
Ми жили в хуторах
З грунтовими дорогами.
Не в будинках міських
Із широкими вікнами,
А в хатинках сільських
Під соломою - стріхами.
Не в квартирах ясних
З батареями новими,-
Грілись в ряднах простих,
Та й не всі мали дрова ми.
На стовпцях-пакільцях
Там сушилися горщики.
У старих казанах
Нам варилися борщики.
На кілочках простих
Під журливою стріхою
Диво-глечик старий
Висів поруч з макітрою.
З того глечика ми
Молоком пригощалися.
У важкі ті роки
Ми росли й посміхалися.
Хоч давно це було,
Та ніщо не забулося,
Повернулось, прийшло,
Тихо нам посміхнулося.
Не далекі краї
Нас приманюють зорями,
А колючі стерні,
Де ходили ми босими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596049
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 26.07.2015
автор: геометрія