У смердючому болоті
Що не має в ньому дна
В осоці на околоті
Проживало жабеня
Кожен вечір із-за хмари
Срібний Місяць виглядав
Жабеня було в ударі
і співало в сім октав.
Закохалось жабенятко
В срібний Місяць... Ну і що?
І співало, й шло в присядку,
Щоб не було, абищо...
І закохано дивилось
В небо чорне догори
Хоч зустрітись не судилось
За те чутно навкруги
Про це дивнеє кохання
Журавель якось почув
Підійшов якось із рання
Жабенятко - тільки й був...
То ж коли у вас на серці
щось там може загуло
Не влаштовуйте ви герці
щоби гірше не було
І не квакайте даремно
Бо накличете біду
Про любов мовчіть, напевно.
Ну а я собі піду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595359
Рубрика:
дата надходження 23.07.2015
автор: AKM