Вбираю в себе спрагло, як росу,
Живі слова і рими... Як причастя,
Я їх до серця ніжно пронесу
І по краплині вип`ю віршощастя!
Я розчинюся в світлих хвилях рим,
Маленьким квантом віршослова стану,
Слізно від щему плакатиму з ним
Чи у коханні ніжності розтану.
Згорю, зітлію в попіл без останку
В віршах хмільних... Куди тому вину?!
В дурмані слова лише на світанку
В угарі віршоп`яному засну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594526
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2015
автор: Анатолій В.