У СІРОМУ МОРОЦІ


У  сірому  мороці  знов  -
                             безмежжя  глумливих  думок,
На  гострому  лезі  тремтить,  
                                 вчорашнім  забутим  свавіллям.
На  мить  вгомонилося,  ще
                                 останній  не  зроблено  крок,
Та  рветься  із  зоряних  снів
                                 грайливе  стрімке  божевілля...

Торкнеться,  поволі  душі...
                                   відкриє  незламний  замок
І  вирветься  прірвою  блиск,  
                                       гірської    лавини    камінням...
Перлинами  скотиться  віск    -
                                   свічі  киплячий  струмок  
 Відкине    бентежності  сум,
                           в  омріянім    сплетенні  тіні...
11.07.2015.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2015
автор: Лина Лу