Лечу до низу стрімголов,
Свище злість у скронях знов,
Виїдає ненависть очі,
Не дає солодко спати щоночі,
Неспокій дратує душу і тіло,
Не можу дивитись на світ сміло.
Ніби у пеклі…Але за які гріхи?
Біди чіпляються як реп*яхи…
Кричати? Навіщо? Ніхто не почує..
А збірка фальшивих слів лиш душу шматує…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2015
автор: *Марічка*