Коли стомлений вечір покотиться вітрами долі,
Заглядатиме сон у твої нерозгадані очі,
Подивись, як над світом пливуть зачаровані зорі
І поклич мене тихо у море шаленої ночі.
Намалюю на небі, неначе космічний художник,
Ще ніким не відкрите сузір’я в тумані планет,
Понад світом проллється намріяний зоряний дощик,
Я ті зорі зберу і складу в мелодійний куплет.
Зазвучать у пориві душі всі натягнуті струни,
Нам зіграє маестро мелодію ночі ясну,
Я воскресну для тебе, мов спогад далекий і юний,
Принесу в твою осінь свою запізнілу весну.
Я шукаю тебе поміж зір, які сяють на небі,
Бо вони маяками вночі в наші мрії вплелись,
Знаю я, що ти є і завжди пам’ятаю про тебе,
На цій грішній землі ми зустрінемось може колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2015
автор: Юлія Л