На стовпі сім'я лелеча –
Радість оку і душі,
То ж, чи зранку, чи надвечір,
В зборі шестеро, усі.
Від дощів – ні парасольок,
Ні дахів, (як ні суми́),
У дорослих: жити воля,
А малеча під крильми...
То й на нас все споглядають,
Як живеться людям в час?
Бачать – їм іще до раю,...
Не спостиг би най колапс.
Чи не соромно нам, браття,
Від лелечих споглядань?
Звісно – безлад в рідній хаті
Від нечистих керувань.
16.07.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2015
автор: Променистий менестрель