Туди де вітер хвилями колише
і сонце зникає навесні ,
я свою тінь у спокої залишу
і рятуватиму себе лише у сні .
А я б хотіла в небо полетіти
пізнати світ увесь лише з гори ,
але чомусь доводиться сидіти
і бачити як стомлені птахи .
Не знаю ні любові , ні розлуки
і не люблю у вечері зірки
не відчуваю я тепла , ні каплі муки
і не стою одна замислившись
в полоні слів біля ріки ...
Така як є по іншому не буде ,
розтане лід й закінчиться весна ,
лише земля ту зиму не забуде
болючим спогадом залишиться вона .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593987
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2015
автор: Станіслава