В обіймах невагомості
утрачених годин ,
розлюченій свідомості
в полоні павутин .
У присмерку минулого ,
вуалі чорноти ,
навіки заснули вже
призначені роки .
В проміннях варіації
безнадійної мети ,
небесної фрустрації
короткої весни .
Усталої без осені
без тями помело ,
де сонце зашарілося
й дорогу замело .
В нікуди і без жалості ,
почуття не зберегло ,
в підсвідомості залишилось
лиш те , що не було .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593981
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2015
автор: Станіслава