Досить марних сподівань

Я  себе  зупинив  –  за  тобою  не  йду…
Досить  вже  безнадійно  чекати.
Відпочину  і  знов  в  собі  сили  знайду,
Щоб  душею  і  серцем  кохати.

А  тебе  не  забуду,  ти  будеш  в  мені,
Жити  мрією,  що  не  здійснилась.
Лиш  покину  назавжди  ті  болісні  дні,
Де  життя,  наче  в  прірву  котилось.

Все  в  минулім  –  майбутнє  будую  я  знов,
І  яким  воно  буде,  не  знаю.
Сильно  вірю,  що  там  запанує  любов,
І  нарешті,  почую  –  кохаю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2015
автор: Viko Prontaliy