Ми з братом в школу рано пішли,
Навчитися хотілося читати,
Щоб з фронту татові листи,
Могли самі для себе прочитати.
А ті листи - трикутнички малі,
(Було їх у мами зовсім не багато).
А брату так хотілося й мені
Відчути те, що відчував наш тато.
В вухах дзвеніло збуджене:"Вогонь!"
В шаленій тій гарячій круговерті.
Запеклий бій...І знов:"Вогонь! Вогонь!"
Солдат, наш тато, не боявся смерті.
Ми уявляли, як ішов він в бій,
І здобував важливу перемогу.
Та десь в бою жорстокім він поліг,
Щоб ми жили й щодня ходили в школу.
І в снах до нас приходила війна,
Коли листів ми з братом начитались.
А вранці просинались...І з вікна
Нам сонце вранішнє всміхалось.
Ми вчились добре.Й день у день
Дорослим надавали допомогу.
І так, як тато, у війні щодень
Свою ми здобували перемогу.
Дорослі в нас вже доньки і сини,
І внуки закінчили школу.
Ми знов читаєм татові листи,..
І здобуваємо все нові переремоги...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593921
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 15.07.2015
автор: геометрія