Є люди, з якими завжди світліше,
Приходиш до них, як останній грішник,
Шукаєш обіймів, підтримки, рішень,
І завше отримуєш більше, ніж...
Вони без питань умикають чайник,
Лікують мовчанням твоє мовчання,
І сонцем розсіюється печаль на
твоєму захмареному вікні.
Є люди, з якими безмежно легко,
І навіть коли ти від них далеко,
Заварюєш каву, береш цукерку,
І знаєш, що зараз не сам на сам,
Тому що десь поруч - незримий вимір,
В якому хтось рідний, хоча незримий,
Заварює каву, вплітає риму,
І також всміхається небесам.
Є люди, з якими до сміху просто,
Коли забуваєш, що ти дорослий,
Коли був як острів, і враз - півострів,
Бо маєш зв"язок із материком.
І раптом стаєш незміримо більшим,
І враз виникає безмежжя рішень,
І навіть стаєш маяком для інших,
Щоб також зробити їх маяком...
15 липня 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593914
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.07.2015
автор: Ксенислава Крапка