Я покличу тебе в прохолоду зелену.
Познайомлю із Духом кам’яної гори.
За сік солодкавий ми поклонимось клену.
Доторкнемось з говінням до старої кори.
Ці могутні дерева сотні літ нас чекали.
Очищали від скверни весь навколишній світ.
Ми є тут-щоби скинуть наврочені чари
І полинути далі у свій вічний політ.
Заберемо з собою запах темної ночі.
Шепіт лісу і радісну пісню струмка.
Ми тут є…твої світяться радістю очі.
Відпочинь, моя люба, перина із моху мягка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2015
автор: nikola148