Коли буває сумно на душі,
І хочеться поплакать без причини,
Не вірте, що тут винні ті дощі,
Що ллються надоїдливо щоднини.
Чого ти плачеш, душо,як дитина?
Яким же тобі словом підсобить?
Не вір, душе, що ти, як сиротина.
А, може, ти від холоду тремтиш?
Чи, може, то не ти, а вітер плаче
І з сумом загляда в моє вікно?
А я чекаю, бо сама терпляча,
Про це дізнатись хочу я давно.
Душе моя і вітер - дві дитини.
Не плачте, коли вечір настає.
Ви в розпачі: нема у вас родини?
Та я у вас, що з вами завжди є.
Душе моя! Нехай ти і вразлива,
Велика твоя роль в моїм житті.
Ти не така, як всі. Ти особлива.
Крокуй зі мною поряд по путі!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593633
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2015
автор: Н-А-Д-І-Я