Він нічого не має із революційною боротьбою,
Просто спалює ці міста, щоб прощатися з ними,
Янгол стоїть на варті позад його спиною –
Тримає в руках бронебійні в перемішку із димовими.
Вказує йому пальцем на потрібний маршрут,
Веде його осторонь від блокгаузів і блокпостів,
Чітко розуміючи, що десь інде, але не тут
Можна ще опиратися кількості ворогів.
Тому йди за ним, слухай його, нехай тиша провадить тебе,
Попри усіх чеснот – втрата когось важливіша за власну смерть,
Попри усі гріхи, відчаї і бої,
Хтось гартуватиме твої списи, заточуючи об свої.
Повітря хрустить через редут – земля торкає небес,
Якщо життя – це постійна справа,
Смерть – це також життєвий процес.
Травма гоїться шрамом, струпом, теплим рубцем –
Риба гниє з голови,
Але помирає живцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2015
автор: Мирослав Гончарук_Хомин