Я думаю, про що тебе запитати,
Чого я не хочу знати і що мені варто знати,
Що як серце твоя – цільна рана,
Живе з тобою
Тільки для того, щоб ти могла дихати
І цілуватись.
Можливо, не варто знати усіх таємниць,
Є речі, з якими ніколи не можна змиритись,
І є речі, яких ніколи не можна забути,
Що як ти – одна із прихованих самовбивців,
І що як я – один із невиражених самогубців.
Я буду слухати голос, торкатись його,
В світі ще стільки любові – завжди вистачить на обох.
Але стільки печалі і стільки несказаних слів –
Навколо ще стільки снігів,
Навколо ще стільки снігів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2015
автор: Мирослав Гончарук_Хомин