Це бажання, що вилилось в сказ,
Це кохання без зайвих прикрас.
Роздягайся й лягай на травицю —
Тут немає нікого крім нас...
Колоситься зелена трава,
Вітерець серенаду співа.
Ти плекаєш мою таємницю:
Насолода, що вічно трива...
Напиваюсь струмком твоїх сліз,
Запах квітів лоскоче мій ніс.
Цього дня ти до мене майстерно
Ніжним рухом у душу проліз...
Ти весь мій, я сьогодні — твоя,
Називаю тебе на ім’я.
Це казково і трохи химерно:
Спека, селище, степ, ти і я...
• 09.07.2015 •
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592538
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.07.2015
автор: Єва Романенко