Та звідки ця ніч?!..
Хто б її розпізнати хотів?
Хто придумав цей морок?.. хто в неба вимолював звуки?
Хто – пройшов через це?! із чужих марсіанських світів
Пролилося світло
і впало до мене у руки…
Світилась безодня.
Палала далека зоря.
Хто братиме там, за межею, найвищі октави?!
І так ілюзорно - мене відпускала Земля…
Забуду ім”я…
упаду в оці зоряні трави…
Не знатиму, хто я,
Як, власне, не знаю, хто ти -
Мій Всесвіт безмежний!..( ця степінь найвищої муки)
Лиш серце своє – відпускаю… не бійся… лети!
(бо лилося світло,
мої обпікаючи руки…)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591521
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2015
автор: гостя