Це не байдужість, ні. Оце стіна,
Чомусь на колір нещадимо-чорна.
А ким вона змурована? Вона
Отут стоїть, де віра була вчора.
Її руйную із останніх сил.
Я мушу сам, допоки ще не пізно,
Допоки ще нащадків голоси
У душу прориваються, як пісня.
Я прислухаюсь – ледве-ледве чуть
Який мотив – підноситься, чи чахне?
Чи запорожці «чайками» пливуть,
Чи від ясиру стогне нова Кафа?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591431
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.07.2015
автор: stawitscky