Всміхнулась доля врешті і мені,
Радіймо всі кому на скільки вдасться.
Ще є земля що ми живем на ній,
Що родиться на ній маленьке щастя.
І я лиш тільки дякую за те,
Що ще на світі хочеться творити.
Маленьке щастя – хай воно росте,
Йому на цьому світі довго жити.
Хай тішить нас оця жива краса,
Немов весняна квітка пелюстками.
Ці ясні очі , наче небеса,
Що сховані тепер за пелюшками.
Життя лиш щастям пишне і п’янке,
Лелій це своє щастя моя доне.
І щоб воно завжди було таке,
Таке безмежне і таке бездонне.
2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591273
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2015
автор: Василь Надвірнянський