Втечімо вдвох у тишу заміську,
Де ще квітує літо без упину,
Бджола бринить. Не замовка цвіркун.
Та вже червоно зблискує калина.
Ще розімліло дихають луги,
А вітер квітам ніжності шепоче…
Тож, поки осінь криє береги,
В шаленстві літа заховатись хочу.
Де млосно пахне медом і теплом,
Не затихають наспіви пташині!
Нехай огорне літо нас крилом,
Під ноги кинувши тумани сині.
Занурмося в духмяний спокій трав –
Я хочу літо в серце увібрати,
Щоб казку цю, що липень розказав,
В осінній дощ, як пісню, пригадати.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2015
автор: Ірина Васильківська