Людина без любові – птах безкрилий.
Як небо без своєї глибини,
Зима без осені, а літо без весни...
Немов безсило спущені вітрила...
Людина без любові – птах безкрилий.
З любові починається все суще.
Але чи кожний крізь усе життя
Пронести може світле почуття,
Безкрає, всепроникне, невмируще?
З любові ж починається все суще.
Й моя стежина зіткана з любові.
Шукала щастя всюди.
А знайшла
У повені кохання і тепла,
Що в погляді струмує барвінковім.
Моя стежина зіткана з любові.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2015
автор: Ірина Васильківська