Замало слів,коли їх забагато,
Замало див, коли довкруж – дива,
Та як багато, пребагато свята,
Якщо у мрію віра ще жива,
Бо як тоді любити легко, любо,
Пірнати в дні і ночі залюбки,
Коли (ну як?!) на щастя чи на згубу,
В незнане царство тягнуть світляки.
Ти віриш - неодмінності минучі,
Бо в буднях оселилося нове,
Щось неземне, солодке і колюче,
Щось зовсім несподівано живе.
За ним спішиш -о запал величезний!-
Аби на хвильку глянути в лице,
Та пам’ятай, наздоженеш – і щезне,
Бо те, що сталось, вже не мрія це.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2015
автор: Стяг