Стискає серце, тіло все болить,
Не пишеться, бо Муза моя спить,
Ось так бездільні ми із нею вдвох,
Аж поки завітає Віктор Ох!
Й так ніжно щось у серці забренить,
Слова поллються й пісня вже дзвенить,
Прокинуся – в руках моїх перо,
І я пишу, що на душі було.
Часами сум рядками тут лягає,
А часом радість бурю піднімає,
Акорди , пісня і мої слова,
Й так Віктору подяку я сплела!
То ж будьте тут, нехай проснуться Музи,
Поети в нас розкриють ріки шлюзи,
Мелодія дзюрчить така сама,
Та, Вікторе, в нас думка не одна!
Дя- ку -є- мо !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2015
автор: горлиця