Вас не хвилює смак моїх бажань.
Мої чуття – не Ваш, звичайно, клопіт.
І хоч мені пора волати «пробі!»
Я бачу – це далеко не межа.
І розумію, що навалу справ
Ніякий хвилеріз не погамує.
Чому ж тоді душа моя бунтує,
Аж підганяє – діяти пора!
Але не каже – що, і де, й коли,
Чого їй ще заспрагло й забаглося.
Одне я знаю – ніжності не просять,
І нею не торгують з-під поли.
Вона на поклик надчутких антен
Сама озветься в хвилях мікросвіту.
І як тобі, єдина, пояснити,
Що каша й борщ – не те, не те, не те…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2015
автор: stawitscky