Гаряче серце тріпотить у грудях,
Внутрішній світ ховаємо на людях,
Боїмось, що затопчуть, розіб*ють,
І згодом люди поступово черствіють.
Одягаємо міцну захисну мушлю,
Зачиняємо намертво вразливу душу,
Споглядаємо за життям непорушно,
Боїмося нового, не переступаємо сушу .
І все через те, що раз обпеклися,
Від нового аркушу життя зреклися.
Так болюче востаннє падали з небес,
Не хочемо відчути ще раз цей стрес .
Тримає нас холодний звичний бетон,
І в*яне повільно незвіданого бутон.
Люди пусті як повітряні кульки,
Холодні як зимові бурульки.
Цупко тримаємо в собі багатий світ -
Ніхто не бачить наших сущих орбіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590217
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.06.2015
автор: *Марічка*