Стікає кров калюжею по спині
І меч стає все ваще зупинить
Та він не впав,стоїть один в долині
Й пригадує прощання дочки мить
Та пізно стало згадувать й прощаться
Ось перші коні вже сюди женуть
Ним будуть не одні віки пишаться
Один солдат і одна життєва суть
Це диво та він встояв цю атаку
Вояка проти сотні вояків
Отримав тато від дочки подяку
Отримав і повагу всіх віків
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2015
автор: Моряк