Коли прорвала греблю повінь
І стрімко ринула вода,
Коли від пристрасті й любові
І не таким зриває дах
Скажу смиренно: - грішний, каюсь,
Що втратив зопалу стерно.
Але, одначе, й сам не знаю,
Яка погода за вікном:
Якщо ж там квітень знов буяє
І пелюсткова заметіль
Я стать святим не зарікаюсь,
Бо так вино у крові грає
Чи не востаннє у житті…
.......
Ікар до сонця небо крає,
А крила плавляться в путі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2015
автор: stawitscky