Бувають напади нудьги,
Буває нічого робити.
Навколо мене злі боги
Притягують нудьгу магнітом.
Ніхто до мене не говорить,
Ніхто ні слова не напише.
Найяскравіші світлофори
В екрані сіруваті лише.
Сиджу, щось думаю, чекаю
І зупинився світ неначе.
Застигла поряд кружка чаю,
В руках гітара тільки плаче.
Нарешті! Хтось до мене пише,
Нарешті хтось прогнав тривогу!
Тепер життя щасливо дише
Та в кольорову йде дорогу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589337
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2015
автор: Сова