Не знаю я де батькова могила,
І не дійшли до нас його сліди.
Я тоді пішки ще під стіл ходила,
А він ішов дорогами війни.
Війна його у вирі завихрила,
А в мами біль у серці назавжди.
Ворожа куля десь його спинила,
Позначив долю мітками біди.
Уже давно збіліли мої скроні,
Дорослі діти,й внуки підросли,
Та я несу свою болючу ношу-
Не повернувся батько мій з війни.
Хоча живі ще у життєвім плині
Мамині думи й спогади сумні,
Стали моїми мрії журавлині,
Від мами в спадок перейшли мені.
І я стою біля могил солдатських,
Роки біжать стрічками сивини,
Не повернувся із війни мій батько,
А я все жду-дитя тої війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2015
автор: геометрія