Як ніжність мою душу омине
До гілочки бузку я дотулюсь.
В минуле пам'ять понесе мене
В бузковий край любові повернусь.
Де тихими весняними ночами
Пелюстку п’яту відшукаєм разом.
Щоб холод не проник між нами
Життя користувалось іншим часом…
Ідуть з дитинства спогади бузкові.
Нічна фантазія п’янкого аромату.
Тут як в Раю-все створено з Любові.
Тут вишні із бузком сховали хату.
У Всесвіт час летить-його нам не догнати.
Життя минуле з памяті стирає.
Коли ж захочу мріями літати
Із дотиком бузку в душі все оживає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2015
автор: nikola148