Нехай сміються небеса,
Коли роблю невірні кроки.
Я пекла не боюся – не свята,
У мене власні душевні пороки.
Але прошу, не лишайте в самоті,
Створіть хоч якісь щасливі міражі.
Подаруйте своє гаряче тепло,
Киньте на землю радості кіло.
Протягніть руку допомоги,
Пришліть вагомий знак долі!
Всипте щастям занедбані дороги,
І втіха буде як високі тополі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589131
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.06.2015
автор: *Марічка*