Так хочеться навчити всіх любить

Так  хочеться  зірвати  трохи  зір
У  кошик,що  наплетений  віршами.
Стелила  словом  вишитий  папір,
Щоб  зорі  не  скотилися  дощами.

Так  хочеться  зібрати  всі  дива
У  скриньку,розцяцьковану  світанком.
Як  пахне  свіжоскошена  трава
Оцим  найкращим  після  зливи  ранком.

Так  хочеться  навчити  всіх  любить.
Так  хочеться  усіх  вас  обійняти.
Зловити  в  кошик,що  із  віршів,мить,
І  всіх  на  світі  щиро  пригощати!



Я  стала  грустной.Что  же,не  ругай.
Я  у  окна  сидела  до  рассвета.
С  дождем-вино,с  луной-зеленый  чай,
В  июне  не  хватает  только  лета.

Я  стала  старой.Прядь  седых  волос
Срезаю  тихо  и  совсем  не  плачу.
Мне  просто  не  хватает  больше  слез...
Я  их  потом...До  капельки  растрачу...

Я  стала...Стала...Стала...Не  твоей...
Но  ты  меня  об  этом  и  не  спросишь.
Мой  дождь,хороший,мне  вина  налей.
Иль  ты...Как  он...Однажды  меня  бросишь...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2015
автор: Відочка Вансель