Був молодим, та не горів, як ватра,
Часами з димом полум’я було,
Минуло літо, тліє нове завтра,
Та полум’я донині не пекло.
Роки пройшли з життєвим переливом,
Холодним димом коптиться душа,
Вогненні язики яскравим дивом,
Запалюють у зошиті вірша.
Я нині зрозумів - напевно старість,
Що стільки років потихеньку тлів,
Якби тоді була життєва мудрість,
То б я напевно, вже давно згорів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588688
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.06.2015
автор: Віталій Назарук