Ти стоїш і тримаєш за руку,
Та захочу – і вирвусь (як треба).
Отака в нас з тобою штука –
Не кохання – якась потреба.
Ти смієшся зі мною. Обійми
Твої сильні й міцні – аж в ребра,
Але в нас усе так ненадійно –
Не любов, а якась потреба.
Ми говорим годинами, днями,
Та постійно від мене до тебе
Певна відстань. Я знаю: між нами
І не близькість – дивна потреба.
Я вдихнути з полегшенням мріяла,
Але маю лише півнеба.
Пожниваю те, що посіяла:
Уже звикла, що ти – потреба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2015
автор: makss