ПРОРОЦТВО
Нутро планети клекітне і чорне,
Затиснуте землею зівсібіч,
Здвигнеться вгору й гори перегорне,
В сонц́я оберне підземельну ніч.
І викинуться срібла-злота брили,
Немов кити, на сушу з глибонеч,
І там, де океани походили,
Пройдуть віки і знов засяє меч.
Забуде людство злагоду, і згоду,
І ворогами стануть знов брати,
І над нещастям рідного народу
Мій дух заплаче в надрах темноти.
10.ХІ.2006
Дмитро Павличко
Ой, небагато на землі пророків,
Що перед нас проходять шлях життя,
Яким відомі всі наступні кроки,
Які щоразу роблять відкриття.
Послухаймо пророків, научаймось,
Вони народ навчають недарма,
Тримаймось купи, силоміць тримаймось,
Допоки не вчепилася сума…
А Вам, пророче, шана від народу,
Ви нам казали, але ми глухі,
Дивились Ви, неначе в чисту воду,
Брати тодішні стали вороги.
І сунуть скопом, як тічня до хати,
А скільки брата полягло в полях,
А наші люди стали всі солдати,
Бо шлях до волі – наш єдиний шлях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588585
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2015
автор: Віталій Назарук